Давня історія. Велика міжнародна корпорація зібрала на дводенний тренінг із комунікацій своїх регіональних директорів і піарників. За визначенням усі вважали себе абсолютними професіоналами в спілкуванні з журналістами, отже, отримавши терміновий виклик до центрального офісу, знизали плечима і сприйняли тренінг як можливість поспілкуватися зі старими знайомими, вкотре погуляти берегом Женевського озера, скуштувати швейцарського сиру.

Однак, у тренінговому центрі на усіх чекала несподіванка. Кожен отримав величезний файл із дивною інформацією. Команді пояснили, що за кілька годин необхідно вивчити нову біографію, яка і стане умовами гри. Ще раз знизавши плечима, всі занурилися у читання.

Отже, ти – директор хімічного заводу – головного роботодавця у місті, йшлося у тексті. Завод стоїть на річці, в місті стільки-то жителів, на заводі працює стільки-то робітників, сировина, постачальники, готова продукція відвантажується до різних країн. Тренер, як шкільний учитель, ходить аудиторією і нагадує, що все це треба вивчити рівно до 15-ї години. Навіщо втовкмачувати собі в голову всю цю нісенітницю? Але в корпорації як в корпорації – треба так треба!

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку