Яким має бути "план Маршалла" для України. Відповідають банкіри та економісти

Збитки від вторгнення РФ уряд України уже оцінює у сотні мільярдів доларів чи то навіть в $1 трлн. Відновлення країни після війни складно уявити без потужної підтримки ззовні. Про те, що Україні потрібен свій "план Маршалла", вже заявили міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер, прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, британський прем'єр Борис Джонсон.

Катерина Рожкова, перша заступниця голови НБУ

Економіка. Маємо два основних напрями. Перший – економіка періоду війни. Тут важливо зберегти фінансову стабільність в період війни, і, з огляду на суттєве скорочення виробництва, заручитися фінансовою підтримкою наших міжнародних партнерів. І на цьому ми зараз сфокусовані. 

На сьогодні (4 квітня) отримана підтримка від міжнародних фінансових організацій становить майже $3,3 млрд в еквіваленті.   

Військові облігації, завдяки розміщенню яких уряд запозичує кошти, – це внутрішній ресурс, на який бачимо попит не лише від вітчизняних банків.  

Кредитування банками економіки, яке завдяки держпрограмам підтримки бізнесу стає більш доступним.  

З урахуванням значного скорочення виробництва і ще більш значного скорочення експорту, країна потребує більшої фінансової підтримки. Тому зараз йдуть активні переговори про створення спеціального рахунку під адмініструванням МВФ, щоби держави-члени Фонду й надалі могли надавати допомогу на двосторонній основі. Цей механізм має стати основним елементом підтримки України.  

[Також Захід має] робити все, аби санкції для країн-агресорів стали несумісними з існуванням їхніх економік і суспільства.   

Треба переналаштувати економіку на воєнні рейки, враховуючи і зміну потреб, попиту, і величезну внутрішню та зовнішню міграцію.  Відновити експорт доступними шляхами.  

Другий напрям – відбудова країни після перемоги. Зрозуміло, що для цього ми потребуватимемо більшого ресурсу.  

Говорячи про "план Маршалла", важливо розуміти, що це історія не лише про можливість отримати фінансовий ресурс, а й про комплексне розуміння відбудови країни та виведення економіки на якісно новий рівень. Німецьке післявоєнне економічне диво, яке пов’язують з "планом Маршалла", насправді було результатом економічних реформ та розбудови державних інституцій, які дали довгостроковий економічний ефект.  

Якщо говорити про [пріоритетні] галузі, то це, звісно, агропромислова. Будівельна та суміжні з нею галузі, оскільки треба буде відновлювати інфраструктуру, житло, промислові об’єкти. Харчова і легка промисловість. Медицина. А ще обов’язково оборонна промисловість. 

Певною мірою попит, зокрема з боку держзамовлення, вже коригує і надалі коригуватиме "товарну пропозицію" цих галузей.  

Репарації. Одне з можливих джерел ресурсів для відновлення країни. Сьогодні спостерігаємо як в усьому світі "заморожують" активи країни-агресора, зокрема резерви Центробанку.  

Процедура отримання цих коштів на сьогодні до кінця не зрозуміла. Очевидно, що знадобиться час для судових процесів відповідно до Міжнародного права. І тільки за рішенням цих судів ми зможемо отримати кошти. І тут нам також знадобиться допомога наших партнерів в частині фіксації та обрахунку втрат та підготовки матеріалів до суду.  

Щодо можливої фінансової підтримки від країн-партнерів та міжнародних фінансових організацій, то її обсяги і умови залежатимуть від того, наскільки ми як країна будемо віддані демократичним цінностям та стандартам держуправління, яке має базуватися на сильних і професійних інституціях.

Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки

Про це [збереження економіки, яка є нині] треба думати як про Ноїв Ковчег – щоби у кожній галузі залишилась якась група людей, група компаній, навколо яких би ця галузь відбудовувалася. А якщо у вас, наприклад, буде п’ять ритейлів і жодної компанії з іншої галузі, то відновлення триватиме довго. 

Допомога від Заходу буде, але є питання, як її використовувати. У західних інституціях велика бюрократія: щоб використати кошти, треба відповідати багатьом умовам. Тобто ці кошти треба ще освоїти. Ось у нас там є національна рада реформ, щось там обговорюють, надувають щоки. І за [президента] Порошенка це було.  

Скільки було видано допомоги після 14 року? Десь $100 млрд було, а використати із них змогли… добре якщо 20 млрд.  

Валерія Гонтарева, ексголова Національного банку

Зараз триває Третя світова війна, навіть якщо багато світових лідерів називають це локальним конфліктом. Усе прогресивне людство бореться з божевільним диктатором. У 21 столітті війна йде не тільки на фронті, а на полі фінансових санкцій, ембарго й конфіскації активів країни-агресора. Тож я не маю сумніву, що "план Маршалла" для України буде дуже масштабний та ефективний. 

Увесь цивілізований світ допоможе нам грошима, обладнанням та технологіями для швидкого відновлення нашої країни. Ба більше, ми станемо повноцінним членом ЄС, але для всього цього нам потрібно вижити та відстояти свою незалежність.  

Я думаю, що десь $100 млрд з різних джерел ми отримаємо під "план Маршалла". Зараз триває зміна всього світопорядку, але, на жаль, водночас з лиця Землі стирають Україну. Світ хоч і лицемірний, але це розуміють усі політику світу. А гроші на "план Маршалла" можна брати не лише у дружніх країн та міжнародних організацій, а й із заморожених активів Центробанку РФ. 

Павло Кухта, експерший заступник міністра економіки

Для відновлення ми можемо використати низку фактів. Факт 1: Україна зараз – країна №1 у світі, є суперувага, зокрема від найбільших інвесторів у світі, від найбагатших людей – від Ілона Маска тощо.  

Друге: очевидно, що вступ до ЄС – питання часу. Це може бути швидше, може бути повільніше, але ми будемо там. Це означає, що ми будемо всередині єдиного ринку, будемо частиною загальноєвропейської економіки, отримуватимемо доступ до структурних фондів. Це означає велику інвестиційну перспективу України.  

Третє: гроші, які нам надаватимуть із Заходу на відновлення. Називатимуть це "планом Маршалла" чи ні, але очевидно, що це будуть великі кошти. Це означає великий приплив інвестицій після війни. Принаймні дуже висока імовірність такого припливу.  

Безумовно, щоб інвестиції зайшли, якісь умови мають бути. Насамперед реформа судів та правоохоронної системи. 

Питання тут не в якійсь галузі [куди очікувати інвестицій після війни] – інвестори краще розберуться, що тут перспективніше. Вони створять ці галузі і перебудують економіку. Звісно, все це треба супроводжувати реформами; що ефективнішими вони будуть, то краще.    

Ще можна запустити інвесторів у великі держкомпанії, залишивши державі мажоритарний пакет, але управління віддати. Тоді будуть і західні гроші, і західні управлінські практики. Іще приватизувати державні компанії, які не є стратегічними. 

Дуже важливо довести до кінця судову реформу, яка вже триває. Не маю надій, що це одразу буде якась британська система. Але якщо вона забезпечить нормальні правила гри, це вже спрацює.  

Я би фокусувався на цьому: якнайшвидше привести якомога більше інвесторів. Головне – не затягнути, не ставити дурних бар’єрів. Поки всі не оговталися, не повернулися старі правила гри, поки олігархи не відновлять свої монополії, почнуть знову ставити своїх людей, щось купувати, підкуповувати, телевізор вмикати.