Вільна торгівля з Туреччиною. Нові можливості чи загроза українським виробникам

На початку серпня парламент Туреччини ратифікував Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Україною, переговорний процес щодо якої тривав 12 років.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Останнім кроком для старту дії Угоди має стати її ратифікація депутатами Верховної Ради України.

Уже через два місяці після отримання підтвердження про завершення внутрішньодержавних процедур Угода про ЗВТ між Україною і Туреччиною набере чинності.

"Після ратифікації угоди, всі прибережні країни Чорного моря, за винятком рф, будуть об’єднані в єдиний економічний простір", – заявила перша віцепрем’єрка – міністерка економіки України Юлія Свириденко з нагоди рішення турецького парламенту.

Повернення у 2021 рік

Наразі у роботі українського парламенту – перерва. У залі засідань депутати мають зібратися тільки 21 серпня. Говорити про саму Угоду з LIGA.net українські парламентарії (принаймні ті, з якими вдалося вийти на зв’язок) поки не готові. Посилаються на те, що або в роз’їздах, або ще не розібрались в темі, або зможуть щось сказати після консультацій з бізнесом.

Сам бізнес тим часом до таких консультацій уже активно готується. Найретельніше це роблять представники галузі легкої промисловості.

Починаючи із 2011 року асоціація "Укрлегпром" всіма силами намагалася стримати підписання Угоди про ЗВТ з Туреччиною в частині не застосування обнулення митних ставок на турецьку готову продукцію. Пізніше це стало загальною галузевою позицією.

Представники галузі говорили про те, що вільний доступ турецького виробника на український ринок поступово витіснить вітчизняних виробників. Посилалися на різницю в державній підтримці, ставках оподаткування і загалом ставлення до малого і середнього бізнесу (МСБ) в обох країнах.

Напередодні приїзду в Київ президента Туреччини Реджепа Ердогана на початку лютого 2022 року, який передбачав підписання Угоди про ЗВТ з президентом Володимиром Зеленським, бізнес і влада прийшли до спільного Плану заходів щодо легкої промисловості. За задумом, він мав міститися в одному з Угодою про ЗВТ з Туреччиною документі.

Сам План заходів з підтримки легкої промисловості на 2022-2024 роки український Кабмін затвердив уже розпорядженням №169 від 16 лютого 2022 року. Також встановив Перехідний період для обнуління митних ставок на готову продукцію, а саме:

• відразу "обнуляється" мито на 48 кодів українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД);
• через 3 роки – для 155 кодів УКТЗЕД;
• через 5 років – для 359 кодів УКТЗЕД.

"Зараз ми повертаємось у той же момент, який був, скажімо так, в грудні 2021 – січні 2022 років. Це активний процес консультацій і переговорів з представниками влади", – говорить в коментарі LIGA.net голова правління Укрлегпрому Тетяна Ізовіт.

Війна – не в поміч

Самих зустрічей із представниками влади уже після ратифікації ЗВТ турецьким парламентом, за словами Тетяни Ізовіт, ще не було. Але такі готуються.

Натомість в день ратифікації ЗВТ Туреччиною торговий представник України Тарас Качка заявив, що закладені в 2022 році умови ЗВТ будуть переглянуті

"Підписана напередодні вторгнення Угода потребує вдосконалення. Україна дуже вдячна Туреччині за розуміння ситуації. Зокрема, восени минулого року країни підписали Меморандум, в якому Туреччина погодилася переглянути квоти на окремі види українських товарів", – сказав Качка.

Укрлегпром уже опрацьовує з галузевими підприємствами необхідні на сьогодні механізми Дорожньої карти, які механізми реально могли б бути реалізовані, а не тільки на папері. Тут розуміють, що План заходів, який був погоджений у 2022 році, має бути підкорегований відповідно до реалій війни.

"Якщо не буде реальних механізмів, які працюватимуть для підприємств легкої промисловості, то самих підприємств легкої промисловості буде ставати дедалі менше. Взагалі, це загроза банкрутства і закриття підприємств легкої промисловості", – говорить Тетяна Ізовіт.

Наразі ключовими для підтримки галузі легкої промисловості в Укрлегпромі називають:

• продовження дії механізму розстрочки сплати ПДВ під час закупівлі обладнання. Він був запроваджений у 2018 році й має діяти до кінця поточного року;
• запровадження пільгового режиму сплати податку на прибуток для працюючих виробничих підприємств;
• зміна підходів до тендерних закупівель (переможець отримує 60%, решта учасників – 25% і  15% від лота), яка має сприяти збільшенню учасників і зменшуватиме ризик невиконання укладених договорів.

"Що стосується державних закупівель, то ключове тут – це пріоритетність участі вітчизняного виробника у державних закупівлях. На третьому році повномасштабної війни всі замовники вже знають, що вітчизняні підприємства легкої промисловості абсолютно чітко спроможні виготовляти майже всю номенклатуру для забезпечення як Збройних Сил України, так і інших військових формувань", – зазначає Тетяна Ізовіт.

Болючим питанням для українського легпрому є також падіння експорту продукції через війну.

"Всі знають, що Україна виготовляє бренди за замовленнями європейських країн. Але чим довше триває війна, тим більше європейські замовники зменшують свої замовлення. У нас минулого року вже експорт упав на 50%. Цього року негативна динаміка триває. Імпорт перевищує експорт в 9 разів. Такого в галузі вже десятиріччями не було. Тому я дуже сподіваюся на ухвалення урядом потрібних нам компенсаторних механізмів на етапі ратифікації ЗВТ з Туреччиною", – зазначає Ізовіт.

Плюси Угоди

Єдиний плюс ЗВТ з Туреччиною для галузі легкої промисловості Тетяна Ізовіт бачить в обнуленні мита на тканини й трикотажні полотна.

"Зараз Україна самостійно не може покрити потребу у сировині – як весь асортиментний ряд, так і кількісний – і є імпортозалежною. Угода дасть можливість нашим виробникам використовувати без сплати мита сировину для виготовлення готової продукції й експортувати її в країни ЄС з отриманням сертифіката EUR1", – говорить Ізовіт.

Пріоритетом тут є те, що Україна географічно ближча до країн Європейського Союзу, аніж Туреччина.

Від ЗВТ з Туреччиною у виграші можуть бути й аграрії. Зниження турецьких мит на низку продуктів, зокрема на курятину, яловичину, рибу й інші аквакультури, молочку, жито, гречку, вино, кондитерські вироби тощо, відкриває для агропромислового комплексу багато можливостей.

Водночас зниження мит на турецьку продукцію дозволить аграріям дешевше закуповувати турецькі добрива та засоби для захисту рослин.

Своєю чергою металургійна галузь має бути задоволена тим, що вдалося відстояти експортне мито на брухт у розмірі 180 євро за тонну з огляду на те, що Туреччина є одним з головних імпортерів брухту.

Українські металургійні заводи вже багато років страждають від дефіциту брухту, який викуповують турецькі конкуренти. Метзаводи Туреччини мають кращу логістику – розташовані на узбережжі Чорного моря – та значні пільги від власного уряду. Тому можуть дозволити собі запропонувати вищу ціну за сировину українським заготівельникам, навіть з урахуванням українського експортного мита.

Обнулення цього мита в рамках ЗВТ заподіяло б значної шкоди українській металургії. Тому домовленість про його збереження – значний дипломатичний успіх України.

Загалом, Угода про ЗВТ з Туреччиною передбачає встановлення Туреччиною 0% мит на 10 337 товарних позицій, що становить 95,6% від загальної кількості товарів, які експортуються Україною.

Ще на 1348 товарних позицій діятимуть тарифні квоти або зменшені мита. Україна, зі свого боку, відкриває ринок на 99,6%. Перелік товарів, які Україна може постачати без мита, становить понад 10 тис. позицій, а Туреччина Україні – 9,5 тис.

Угода про ЗВТ з Туреччиною є частиною загальної стратегії Мінекономіки з розширення присутності України на території Європейсько-Середземноморської зони вільної торгівлі (Pan-Euro-Mediterranean) як напрямку №1 для українського експорту. Вже зараз на країни Pan-Euro-Mediterranean припадає 54% товарообігу України.

Вироблений з турецької сировини товар після введення Угоди в дію вважатиметься українським і зможе безмитно потрапити на ринки усіх європейських країн, відповідно до сертифіката EUR1.

Згідно з даними Держмитслужби, у 2023 році Україна експортувала до Туреччини товарів на суму $2,4 млрд (6,5% загального експорту України). Імпорт товарів з Туреччини до України у 2023 році становив $4,7 млрд. Частка Туреччини в українському імпорті – 7,4%.