Економічне майбутнє повоєнної України та перспективи ринку робочої сили
На правах реклами
Україна зараз переживає надважкі часи. Збройна агресія завдає великої шкоди, що відображатиметься на економічному стані ще багато років. Але для того, щоб післявоєнне економічне відновлення відбувалось якомога швидше, треба вже сьогодні дивитись у майбутнє.
Ледь не головним з фактором буде те, чи залишиться після війни Російська Федерація як єдина держава. Одним з негативних факторів буде повна відсутність транзиту з Китаю та Середньої Азії до Європи. Також суб’єкти господарювання, що мали економічні відносини з Росією, будуть вимушені остаточно припинити своє існування або знайти нові ринки збуту.
Дуже актуальним постає питання відновлення повоєнного Донбасу. Частина підприємств вивезена до Росії, частина вугільних шахт затоплена, але головні втрати, які зазнав Донбас – людські. До того ж, відновлювати Донбас у довоєнному вигляді, де багато підприємств підтримувались постійними дотаціями з Держбюджету України, економічної доцільності немає. Також є питання екологічного характеру. Чимало підприємств робили негативний внесок у забруднення навколишнього середовища.
Ми не приводимо тут жодної цифри, оскільки невідома точка, на якій опиниться українська економіка в день завершення війни, але вже зараз
можна спробувати здійснити окремі проєкти щодо планування повоєнного економічного розвитку.
В першу чергу треба визначити головні галузі, які розвиватимуться в Україні. Чи буде розвиватись машинобудування, виробництво електроніки, легка промисловість та інші? Чи буде Україна приваблива для іноземних туристів? На нашу думку, майбутню економічну модель України треба складати з урахуванням набуття Україною повновправного членства в Євросоюзі, а також з огляду на те, що Білорусь стане повноправним членом європейського співтовариства, а Російська Федерація буде демілітаризована та припинить своє існування в нинішніх кордонах. В іншому випадку Україну очікують великі витрати на оборону, а про потужні інвестиції не може бути й мови.
Отже, першим етапом має бути прогнозування моделі майбутнього економічного розвитку України. Ця модель має включати передусім економіко-математичне моделювання міжгалузевої структури за зразком, наприклад, моделі Василія Леонтьєва "витрати-випуск". Така модель має бути розроблена на рік, 3, 5, 10 та 20 років з урахуванням різних варіантів розвитку економічної ситуації в світі. Особливу увагу слід приділити таким територіям, як Донбас та Крим. Новим напрямом сфери послуг у Донбасі може стати військовий туризм – відвідування колишніх зон бойових дій. Але чи надовго це буде привабливим для іноземних туристів – важко сказати. Щодо Криму – ситуація трохи інша. До нього припиниться потік туристів з країни-ворога. Альтернативу російським туристам знайти важко, враховуючи значну кількість європейських курортів з подібними чи кращими умовами. Частковим виходом може бути створення Східно-європейської гральної зони на Південному узбережжі Криму. З частковим оптимізмом можна визначити, що повернення Криму до складу України та економічний розвиток на півострові можливий лише у випадку краху Росії та припиненні її існування у нинішньому вигляді. Тоді усі проблеми Криму будуть вирішені.
При складанні прогнозу розвитку економіки України необхідно враховувати сучасний професійний стан робочої сили України. Значна частина працівників в Україні отримують заробітну плату неофіційно, але, враховуючи наш досвід роботи за останні 10 років, скласти певну картину можна. Додатковим ускладненням є те, що частина людських ресурсів буде втрачена через війну, а частина населення, що виїхала, може не повернутися. Виникне дефіцит по спеціальностях, на які є попит в ЄС. Як наслідок, в Україні існуватиме дефіцит одних спеціальностей і надлишок інших.
Наразі внаслідок військової агресії близько 35-40% українців втратили роботу, а 40% не впевнені, що зможуть повернутись на попереднє місце роботи. Тому значна частина населення буде змушена пройти перекваліфікацію. Особливо це буде актуально для учасників бойових дій.
Тому вкрай актуально адаптувати тих, хто захищав країну, до мирного життя. Для учасників бойових дій держава має забезпечити безкоштовне навчання новій професії. Також має бути одноразове пільгове отримання нової кваліфікації для всіх бажаючих (50% вартості компенсує держава, решту – безвідсотковий кредит на 1 рік). Джерелом коштів, спрямованих на компенсацію витрат на навчання, мають стати репарації від Росії. До часу їх отримання це можуть бути, наприклад, кредитні ресурси Європейського банку реконструкції та розвитку.
Також важливим напрямком діяльності на ринку оплати праці має стати швидке підготування кваліфікованих наставників для реалізації програм з перекваліфікації населення. Фінансування перекваліфікації має відбуватись за рахунок зовнішніх позик та грантів, які будуть погашені за рахунок репарацій.
Важливо відмітити, що рівень оплати праці в Україні після війни не буде суттєво відрізнятись від країн ЄС. Вільне пересування робочої сили досить швидко підвищить оплату праці до рівня країн-сусідів. Це може негативно відобразитися на інвестиційній привабливості України, оскільки втрачається один з головних стимулів для інвесторів – наявність дешевої робочої сили. Для здешевлення загальних витрат можна зробити кілька стимулів. Наприклад, якщо рівень оплати праці перевищує 8 мінімальних заробітних плат, податок із доходів із суми перевищення доцільно встановити на рівні 10%, при цьому не має бути жодних нарахувань чи відрахувань з суми такого перевищення. Окремі пільги необхідно буде встановити для учасників бойових дій. Для осіб, що отримали інвалідність – єдиний соцвнесок може бути скасований, а доходи оподатковуватимуться за ставкою на рівні 25% від звичайної. Для решти учасників бойових дій соцвнесок береться за ставкою на рівні 25% від звичайної, а податок з доходів – за ставкою на рівні 50% від звичайної.
Одним з головних роботодавців має стати держава. Після закінчення війни треба буде відновлювати інфраструктуру. У зв’язку із дефіцитом державного та місцевого бюджетів України такі програми мають фінансуватись за рахунок зовнішніх запозичень аналогічно до програми підготовки наставників.
Також після військової перемоги України доцільно здійснити залучення до відновлення країни громадян інших країн. На сьогоднішній день в Америці, країнах Євросоюзу та Ізраїлі проживає значна кількість колишніх емігрантів з України. Вони мають близький до українців менталітет та кваліфікацію, що потрібна при відновленні української економіки. Для залучення таких осіб необхідно створити ряд умов: пільгове оподаткування доходів, знижену ставку за іпотекою, і спрощену можливість отримання громадянства України без втрати існуючого громадянства (ДОЗВОЛИТИ ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО). У будь-якому випадку після війни кваліфікованої робочої сили працездатного віку в Україні залишиться менше, ніж було до війни. Необхідно зробити все, аби якомога більше осіб, особливо у віці до 35 років, у подальшому остаточно закріпилося в Україні. Це важливо, оскільки Україна – одна з найбільш проблемних у демографічному відношенні країн Європи.
Внаслідок демографічних проблем у 90-х роках, покоління, народжене у 90-х (що наразі перебуває у найбільш дітородному віці), а також більш молодше, значно менше, ніж покоління, народженого у 70-х роках. Головною причиною зниження народжуваності є необхідність для жінок працювати, тому сподіватись на зростання народжуваності не доводиться. Але окремі заходи щодо стимулювання народжуваності потрібні. Зокрема, доцільно розглянути надання безкоштовного житла для жінок, що народжуватимуть другу дитину після 40 років (2-кімнатна квартира) чи третю дитину (трикімнатна квартира). З метою уникнення випадків, коли мати відмовляється від новонародженої дитини, доцільно надавати таке житло без права приватизації до моменту, коли дитині виповниться 18 років та вона підтвердить, що не має претензії щодо її виховання. Чи вирішить це демографічну проблему? У повній мірі ні, але певне пом’якшення та збільшення народжуваності серед громадян України може спричинити.
