Гривня девальвує помірно. Це добре. Чому так відбувається, зважаючи на війну та втрати

З початку великої війни Росії проти України гривня, звісно, девальвувала. Але з огляду на ситуацію, досить помірно. Сказав би навіть, приємно здивувала.

В обмінниках сьогодні курс до долара (купівля-продаж) 32-35 гривень. До євро – 35-40 гривень. У відсотках до курсу на 23 лютого лише 16-17% (16% девальвація до долара, 17% – до євро).

Це дуже небагато. З огляду на війну. 

Щодня Україна втрачає $7-10 млрд через ворожі обстріли. 

Значну частину виробничих потужностей, особливо в експортоорієнтованих галузях (металургія, агро, харчопром) зупинено та призупинено. Є труднощі з логістикою – це стосується як перевезень, так і складського господарства (про блокпости на основних магістралях багато сказано, частину складів розтрощено та/чи блоковано ворогом). 

Серйозні проблеми з портами, які майже або взагалі не працюють.

Це з фундаментальних причин.

Із ситуативних – притаманні будь-якій війні негативні настрої населення (не хочу вживати слова паніка). Це просто констатація факту, інакше бути не може.

І до всього цього, за усіх цих негативних факторів курс змінився дуже помірно. В межах консервативних сценаріїв Національного банку України, які застосовуються для стрес-тестів (які, нагадаю, війни не передбачали).

Для порівняння, Росія, на території якої немає війни, немає розбомблених міст, окупації території та сотень вбивств дітей та цивільних громадян. Якщо брати готівковий курс, рубль за той самий час девальвував аж на 46,4% до долара і на 46,5% до євро, тобто майже наполовину.

Можна навіть пожартувати, що, з огляду на динаміку курсу (який дуже сильно враховує очікування розвитку економіки), не Росія напала на нас, а Збройні сили України стоять під москвою та очікують наказу до фінального штурму.

Чому так, чому девальвація приємно помірна, попри війну та втрати.

Ось п’ять основних причин

1. Дуже своєчасна реакція НБУ – валютні обмеження. 

Нацбанк мав план швидкого реагування на випадок збройної агресії та реалізував його за декілька годин після вторгнення: ввів обмеження на операції з валютою, на транскордонні перекази. Це дозволило перебити очікувану паніку перших годин та днів. 

Дуже правильні кроки як для початку війни. Якби не обмеження, курс міг першого ж дня злетіти у небо, а далі спрацював би так званий hysteresis ("ціни зростають охочіше, ніж падають"), і не факт, що повернувся б навіть до 35-40 гривень. 

Певний час було трохи незручно, точніше, дорого платити за кордоном (особливо там, де банки роблять подвійну конвертацію), та це частина price of the war. Зараз НБУ вже навіть послабив деякі з обмежень.

2. Допомога з-за кордону. 

Насамперед так зване офіційне фінансування – допомога від урядів та центробанків, макрофінансові програми, сплановані раніше, кредити Міжнародного валютного фонду. 

Важливий тут не тільки сам приток капіталу, але й (і навіть більш важливі) очікування майбутніх надходжень з офіційних джерел. 

Своїми словами, очікування, що нам допомагають, валюта буде й Україна матиме і гроші, і можливість вчасно платити за попередніми боргами. Ризик дефолту навіть за війни близький до нуля.

3. Past (non-prior) actions – попередня робота. 

По-перше, розвиток системи електронних платежів – СЕП НБУ – і до війни декілька років працювала в режимі 23/7 (в переважній більшості країни світу, особливо у Європі, цього немає). 

Впровадження та розвиток кешлес, тут навіть дещо допомогла пандемія, через яку значну частку платежів вдалося перевести в онлайн. Розвиток обміну платежів поміж банками, своїми словами, можливість швидко та без комісій перекидати кошти з рахунків в одному банку в інші (велика дяка Монобанку, він значно прискорив та каталізував цей процес). 

У підсумку, система впоралася із навантаженням перших днів і відмінно працює зараз. 

На додачу допомогла роз’яснювальна робота НБУ з банками (окремі дійсно запанікували, та дещо обмежили крос-розрахунки та кредитні ліміти 24-25 лютого та швидко прийшли до тями і майже все відновили).

4. Past actions – попередня робота-2. 

Мова про регуляції НБУ, що стосувалися ризиків насамперед кредитного: обмеження кредитування "пустишок та схематозу" коштом позичених ресурсів, коштів вкладників. Тільки за свої, за гроші акціонерів, на що банки, загалом, не йшли. У підсумку банківська система на початку війни мала "структурний профіцит ліквідності", тобто, гроші, якими не було прокредитовано різного роду схематоз, і цю ліквідність було використано, в тому числі для зняття паніки. Причому значна частина цих грошей була у валюті.

5. Перекази від українців та іноземців з-за кордону. 

Ще немає повної статистики, є лише щодо допомоги ЗСУ (на рахунки, які відкрив НБУ та на купівлю воєнних бондів). Допомога велика, як від тих українців, хто працює за кордоном, так і від іноземців, як на потреби армії та волонтерів, так і просто перекази рідним та знайомим.

Це ті п’ять основних факторів, що допомогли втримати курс й досягти помірної девальвації, попри безпрецедентні економічні втрати.

Чому це важливо 

Курс – це дуже важливий індикатор для населення: що він вище, що швидше змінюється, тим гірше настрої населення, тим більше паніки. Люди не бачать економіки, але бачать цифри на обмінниках і в банківських застосунках. Тож втримувати курс, нехай іноді навіть штучно та адміністративно, це важлива задача: панічні чи негативні споживчі настрої сильно та негативно впливають на економіку.

Що з того? Що варто робити

Війна триває, Росія свідомо руйнує економіку України, ми втрачаємо ті ж $7-10 млрд щодня. Тож подальші грошові вливання дуже потрібні. 

Так само необхідні очікування, що ці притоки триватимуть постійно – очікування  впливають на економіку і на курс навіть сильніше, ніж past actions.

1. Просити, вимагати постійної грошової допомоги від партнерів по всьому світу. У будь-якій формі та на будь-які суми. 

На додачу до того, як ми вимагаємо зброї, закритого неба та іншої військової допомоги. Соромитися тут не варто і недоречно. Або, як раніше писав Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна, формула: ми воюємо, ЄС відповідає за забезпечення – така вона економіка війни для України. Забезпечення – в тому числі й фінансове. Це має бути ключовим меседжем в наших зверненнях до партнерів на найвищому рівні. 

Своїми словами: боїтеся допомагати військом, допомагайте грішми, якщо вже так. Це не тільки до НБУ, який це вже робить, а до найвищих офіційних спікерів – президента, профільних міністрів, послів, речників.

2. Контролювати СЕП, забезпечувати її безперебійну роботу, дублювання "вузлів" та інфраструктури, кіберзахист системи та систем банків. Це зрозуміло навіть інтуїтивно і це робить Нацбанк.

3. Обмеження на валютні операції та особливо вивід коштів за кордон. 

Мова не про розрахунки наших громадян, що тимчасово за кордоном – це працює. 

Мова про вивід коштів великих клієнтів, зокрема іноземців, які (їх можна зрозуміти) хочуть вивести кошти в більш тихі "гавані". Вибачте, нам потрібніше. "Sorry, we need that money to defend you as well". ("Вибачте, ці гроші потрібні нам, щоб захистити вас"). Повернемо після перемоги. 

Те саме "всіх пускати, нікого не випускати": ввести жорсткий контроль за виводом коштів – поточний рівень розвитку фінансового моніторингу дозволяє це зробити.

4. Спрощувати систему взаєморозрахунків та транскордонних переказів з іноземними банками. 

Щоб відправник з умовної Німеччини а) не мав проблем з перерахунком коштів в Україну (через умовні внутрішньобанківські обмеження); б) ці кошти зараховувалися протягом декількох годин, а не днів чи навіть тижнів. 

Це все робиться. Але вимагає багато часу, бо з кожним банком індивідуальна історія. Як мінімум, варто скласти перелік найбільших із європейських та північноамериканських системно важливих банків (G-Sibs та D-Sibs), та домовлятися з ними. Та, звичайно, з їхніми регуляторами: в банках так влаштовано, що через регулятора досягти мети швидше, дозвіл регулятора – вже 75% успіху.

А що ж санкції щодо Росії 

Це окрема історія. Вони давлять їх, і це правильно, і треба вимагати подальших санкцій. І більше важливо робити те, що допомагає нашій економіці.