Кур’єри, репетитори – "бізнес для виживання" і населення, і держави. Як його не загубити

Українські воїни впевнено перемагають російського окупанта на полі бою. Економіка нашої країни також працює задля цього, українська влада постійно шукає шляхи поповнення державного бюджету. На жаль, часто ці пошуки виливаються у протиправні донарахування з боку податкової служби, відмови в бюджетному відшкодуванні, масові блокування податкових накладних. На фоні війни, руйнувань та зменшення обсягів діяльності це призводить до ще більшого згортання бізнесу. 

Результат цього, зокрема, – загальне зменшення податкових надходжень до скарбниці держави, збільшення безробіття, а також зростання тіньового сектору економіки. Все це ніяк не допомагає відновлювати економіку.

Які є можливості для збереження малого та мікробізнесу в Україні у цей складний час і покращення ситуації в державі з надходженнями до бюджету?

Горезвісна детінізація

Відповідь на це питання лежить у площині компромісної детінізації.

Суспільство загалом зацікавлене у створенні умов для розвитку мікробізнесу та виходу його в офіційне правове поле. 

Окрім своєї основної задачі – приносити прибутки власникам – будь-яка підприємницька діяльність створює низку зовнішніх ефектів, які, відповідно, стають об’єктами державної політики. 

Загальновизнаними позитивними ефектами мікробізнесу є:

- Масове створення робочих місць, невеликим коштом та без необхідності державного втручання. Це стає особливо актуальним у періоди циклічних спадів та інших економічних криз, оскільки розриває хибне коло "падіння виробництва – падіння зайнятості – падіння доходів – падіння попиту – подальше падіння виробництва". 

Інші методи контрциклічної політики, які використовуються для цього (організація масових громадських робіт, виплата допомоги з безробіття), гірші, порівняно зі зростанням мікробізнесу, оскільки, з одного боку, потребують великих державних витрат (з відповідними наслідками у вигляді зростання державного боргу); а з другого – виховують патерналізм. 

Додатково соціальна роль мікробізнесу зростає у сучасному світі через масове вивільнення працівників нетворчих спеціальностей, яке відбувається завдяки технічному прогресу. Навіть "бізнес для виживання" (subsistence entrepreneurship) – є і завжди буде залишатися прогресивним явищем, навіть попри свою низьку економічну ефективність та відсутність перспектив, але як позитивна альтернатива державним витратам і патерналізму. Усі ці фактори набувають особливого значення з огляду на руйнівний вплив війни на українську економіку;

- З аналогічних міркувань, мікробізнес вважається найбільш ефективним способом боротьби з бідністю. 

Окремі люди та цілі регіони, що потрапили у "пастку бідності", потребують ресурсного імпульсу, який дозволив би їм запустити спіраль виходу зі злиднів. Головні проблеми тут пов’язані, з одного боку, з обмеженістю ресурсів уряду – їх треба використовувати ощадливо, в оптимальний спосіб, а з іншого – зі стимулюючою (точніше, дестимулюючою) роллю ресурсів.

З цього погляду, грошові трансферти є найбільш витратним способом боротьби з бідністю, який до того ж створює хибні стимули й породжує культуру бідності. Натомість сприяння мікробізнесу є найефективнішим. Вартість створення одного робочого місця у мікробізнесі – найменша з усіх.

- Критично важливою є роль мікробізнесу як "колиски" для реалізації творчого, зокрема, підприємницького потенціалу. Не усі люди наділені такими талантами, але суспільство дуже зацікавлене у тому, аби усі обдаровані підприємці отримали можливість спробувати себе і у разі успіху розвинути діяльність. 

Це зазвичай неможливо зробити у межах великих підприємств, які вже існують, оскільки від виконавців здебільшого вимагаються зовсім інші якості, ніж потрібні для власника бізнесу. На рівні ж мікробізнесу відбувається відсів, і найздібніші отримують можливість вирости. Що ширшим є коло цього відсіву, то кращим буде результат – повніше реалізовуватиметься підприємницький потенціал нації, збільшуватиметься національне багатство. Особливо це стосується постіндустріальної стадії розвитку, де саме таланти стають найбільшим багатством нації.

Нові можливості оподаткування 

Враховуючи це – доцільним є запровадженні ефективної моделі оподаткування фізичних осіб в Україні, які забезпечують себе доходом самостійно, без реєстрації підприємцями – часто у вільний від основної роботи час. Кур’єри, перевізники пасажирів за замовленням, репетитори. Таку діяльність навіть бізнесом назвати важко, люди займаються нею, щоб заробити кошти, які б дозволили прогодувати себе та родину у надскладний воєнний час.

Такий спецрежим для самозайнятих не означає введення якихось нових податків чи збільшення податкового навантаження, а навпаки – зменшення податкового тиску, оподаткування таких самозайнятих осіб має бути в межах 6% з обороту або фіксована сума патенту, в межах 10% МЗП. 

Наразі, відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ), такі доходи не звільняються від оподаткування – вони мають оподатковуватись за загальними правилами, тобто ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%. Інша справа, що фізичні особи, які займаються такою діяльністю, як правило, такі доходи не декларують і податки з них не сплачують. 

Якщо ж податкова служба виявляє такі факти, то, окрім податків у зазначеному вище розмірі (19,5%), вона може донарахувати також і штрафні санкції (10% чи 25%, в залежності від того, який умисел буде встановлений податківцями). Виходячи з того, що податкова служба наразі активно шукає нові надходження, не виключено, що контролери будуть все частіше звертати увагу на зазначену діяльність.

Вкрай важливо доповнити ПКУ новими можливостями оподаткування для самозайнятих – при цьому таким чином, щоб не створювати надлишковий адміністративний тягар: складну процедуру реєстрації, звітності, сплати податків, оскільки ведення обліку витрат та обчислення чистого доходу є висококваліфікованою роботою, яку підприємець, тим паче самозайнята особа, далеко не завжди здатен виконувати власноруч. 

Надбання світового досвіду

Аналітики Економічної експертної платформи у співпраці з Help–Hilfe zur Selbsthilfe проаналізували успішний світовий досвід оподаткування самозайнятих та запропонували концепцію, яка передбачає: 

- запровадження декларативного принципу започаткування господарської діяльності (взяття на облік фізичних осіб в органах контролю здійснюватиметься на підставі повідомлення про взяття на облік в електронному вигляді); 

- припинення діяльності за повідомчим принципом;

- сплата самозайнятими тільки податку з обороту до 6% лише раз на рік;

- добровільна сплата єдиного соціального внеску;

- при співпраці самозайнятого із технологічними платформами – передачу інформації про доходи самозайнятого здійснює технологічна платформа;

- обмеження по обсягах річного доходу самозайнятого до 200 мінімальних заробітних плат.

На цей час відповідна концепція та проєкт закону обговорюється та узгоджується робочими групами за участі Міністерства фінансів України, Державної податкової служби, представників громадськості та бізнесу. Найбільші дискусії викликають питання щодо видів діяльності, на які проєкт може розповсюджуватися, застосування чи не застосування самозайнятими е-РРО. 

Одним з головних є питання можливості використання цих правил фізичними особами, які користуються онлайн-сервісами, зокрема, це стосується послуг перевезення пасажирів та кур’єрів. Значущість питання розповсюдження цього режиму на онлайн-сервіси полягає у тому, кількість самозайнятих, які співпрацюють з платформами, вимірюється сотнями тисяч, і доцільно відразу під час створення нового спецрежиму передбачити для них прості умови роботи.

Сподіваюся, що робоча група з напрацювання цих змін до Податкового кодексу врахує пропозиції українських аналітичних центрів, тож з 2023 року ми отримаємо новий збалансований податковий режим для мікробізнесу.