Податок на імпорт у розмірі 10% – гірка, але дуже потрібна пігулка для перемоги України
В економіці знову "зрада". Тепер зрадою називають перспективу введення нового податку на імпорт у розмірі 10%.
Але чи це зрада? Хіба це можна назвати неправильним рішенням? Ні. Це рішення можна назвати поганим. Бо зараз всі рішення в економіці або погані, або дуже погані. Але це правильне погане рішення. Чому?
Які наявні ключові проблеми зараз в економіці, з якими має працювати держава? Це величезний дефіцит бюджету, девальвація гривні, безробіття, падіння економіки, закриті порти для експорту тощо.
Але чи може тут щось вдіяти держава? Чи може вплинути? Чи може, наприклад, щось зробити таке, що залучатиме інвестиції збоку бізнесу? Ні. Поки триває війна, це не можливо.
Яке основне завдання в таких умовах?
Збереження хиткої макроекономічної стабільності. Що, поки що, вдається. В результаті ми навіть бачимо пожвавлення економічної активності на більшості вільній від російських загарбників території України після початкового шоку кінця лютого – початку березня.
Тому ключове завдання – зберегти цю макроекономічну стабільність, поки триває війна. Це ключ не тільки для більш-менш нормальної ситуації в економіці, враховуючи війну, але й для перемоги у цій війні. Бо в Україні йде війна не лише на фронті, а й війна на виснаження економіки. І втрата макроекономічної стабільності відразу призведе до поразки. Саме тому збереження макроекономічної стабільності є основним завданням в економіці.
І головні загрози для цього завдання – це ризик швидкої девальвації національної валюти та ризик дефіциту бюджету, який може призвести до неконтрольованого друку коштів, що знов запустить механізм швидкої девальвації. Яка завжди за собою веде інфляцію.
Чи допомагає новий потенційний податок на імпорт вирішити це завдання? Так.
Насамперед, більше податків на імпорт означає збільшення надходжень в бюджет, а отже, менший дефіцит бюджету. А це означає менше друку гривні.
І так, в ідеальному світі весь дефіцит бюджету перекривався б нашими західними партнерами. Але, на жаль, світ не ідеальний, бо в ідеальному світі не було б війни, бо не існувало б Росії, а західна допомога не перекриває повністю дефіцит бюджету.
Ба більше, західна допомога може йти виключно на фінансування соціальної сфери. Заборонено використовувати ці кошти на підтримку армії. А наразі всі доходи бюджету менші, ніж витрати на армію.
Друге – більші податки на імпорт означають менше цього імпорту. Бо він дорожчає і люди його менше купують. Менше попит на імпорт. А менше імпорту означає менший торговельний дефіцит. Що критично важливо в умовах, коли експорт штучно обмежений через війну. А менший торговельний дефіцит – це менший тиск на гривню.
Тому податок на імпорт сприяє макроекономічній стабільності в умовах війни. А тому його запровадження є правильним. Хоч і поганим та непопулярним рішенням.
І можна тільки вітати, коли в умовах війни ухвалюють непопулярні рішення. Бо популізм завжди є шляхом до економічного пекла. А в умовах війни цей шлях є дуже коротким. І ми вже двічі наступили на ці граблі, із державним регулюванням цін на пальне і з пільгами для ввезення авто. Третій раз зайвий.
Чи збільшить цей податок ціни в Україні та чи зменшить купівельну спроможність громадян? Звісно так. Тому це рішення погане. Але це має попередити шалену девальвацію та інфляцію, у разі яких купівельна спроможність громадян впаде на кілька порядків сильніше. Саме тому це правильне рішення.
І дуже дивує, коли люди шукають зраду у непопулярних рішеннях. Бо логіка непопулярного рішення завжди більш потужна. Бо якщо влада наважилась, якщо політики знайшли в собі сили ухвалити непопулярне рішення, це означає, що це рішення точно дуже корисне. Це як з несмачними ліками в дитинстві. Чим вони гіркіші, тим більше користі.
