Защита кредиторов. О ком не вспоминают противники банковского закона 2571-д

Після тривалих дискусій і безпрецедентної епопеї з тисячам змін і правок, Верховна Рада нарешті ухвалила проєкт закону №2571-д.

При обговоренні документу його противники багато говорили про інтереси власників банків, про відповідальність регуляторів, однак значно менше – про кредиторів неплатоспроможних банків, тобто про тих людей, які роками очікують повернення своїх коштів, поки власники банків-банкрутів через суди блокують процедури виведення цих банків з ринку.

Читайте також - Коломойський програв боротьбу за банківський закон в Раді. Дві погані новини для олігарха

На цей момент майже 20 неплатоспроможних банків (а точніше – їхні власники і пов’язані особи) намагаються оскаржити в судах рішення про їх ліквідацію. Кілька вже отримали остаточні рішення судів на свою користь, іще з десяток намагались це зробити, але програли відповідні позови у судах.

Нагадаю, з 2014 року Національний банк визнав неплатоспроможними майже 100 банків, що на той час складало практично половину банківської системи країни. Тобто, оскаржити виведення з ринку намагався чи намагається мало не кожен третій збанкрутілий банк.

На це їх колишні власники мали свої резони, і якщо подивитись на їхні дії, напрошується висновок, що головні з них – це намагання виграти максимально часу, щоб прибрати до рук залишки активів, які не вдалось привласнити ще за життя банку, а також спроби відбілити власну ділову репутацію, підмочену доведенням банку до банкрутства.

Що з того, що від ліквідації залежать виплати кредиторам? Більшість із цих керівників, вочевидь, вважають, що відшкодовувати завдані ними збитки – клопіт держави.  

Наслідки рішень судів на користь цих позивачів наочно продемонстрували такі банки, як Укрінбанк та Златобанк. Після оскарження рішень про визнання їх неплатоспроможними, ці банки опинилися за межами правового поля, а відтак, власники вважають, що позбулись зобов’язань розраховуватись з кредиторами у порядку, передбаченому законом "При систему гарантування вкладів".

Читайте також - "Коломойська" правда: чому суд скасував націоналізацію Привату

Як наслідок, Фонд втратив доступ до активів цих банків при тому, що на момент оскарження уже виплатив їхнім вкладникам мільярдні відшкодування, і при тому що інші кредитори цих банків і далі очікують повернення мільярдів гривень.

Тим часом, власники Укрінбанку та Златобанку перереєстрували назви і вид діяльності, а керівники Златобанку взагалі розпочали процедуру банкрутства за загальною процедурою, тобто тепер на власний розсуд визначають, хто з його кредиторів отримає гроші, а хто - ні. 

Незабаром, після підписання президентом закону №2571-д і набрання ним чинності, такі питання будуть чітко врегульовані законодавством.

Зокрема, в ухваленому парламентом законопроєкті закладено норми, які прямо забороняють зупиняти розпочату процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку або його ліквідацію, у тому числі - у разі скасування судами рішень НБУ та Фонду, що були підставою для початку цих процедур, а також рішень Кабінету міністрів про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та рішень Міністерства фінансів, прийнятих на виконання таких рішень КМУ.

Крім того, ухваленим законопроєктом визначено, що у разі оскарження неплатоспроможності становище банку, що існувало до рішень про виведення його з ринку, не відновлюється, а його акціонери не поновлюються у правах. Натомість, вони мають право на компенсацію, яку має визначити аудиторська компанія, призначена судом.

Подписывайтесь на рассылки Liga.net - только главное в вашей почте

Відповідно до прикінцевих положень законопроєкту, дія цих норм поширюється і на ті банки, стосовно яких ще до набрання чинності Закону розпочато оскарження виведення з ринку, або вже винесено відповідне остаточне рішення суду. Це означає, що процедура ліквідації у них має бути продовжена і спрямована на розрахунки з кредиторами.

Норми, передбачені законопроєктом 2571-д цілком відповідають світовій практиці. У законодавстві інших країн не існує підстав та механізмів повернення на ринок банку, щодо якого почалась процедура ліквідації. Крім того, ухвалений законопроєкт вдосконалює механізм ліквідаційної процедури банку.

Так, Фонд упродовж трьох років (п’яти років - у разі виведення системно важливого банку з ринку) має забезпечити управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна, водночас, Фонд отримує можливість продовжити цей строк у разі унеможливлення виконання цих заходів.

Крім того, вдосконалено модель реструктуризації заборгованості позичальника у неплатоспроможному банку за нормативно-правовими актами Фонду. Так, передбачено можливість продовжити строк користування активом, у тому числі понад строк ліквідації банку, змінити процентну ставку за кредитом тощо. Це дозволить збільшити надходження від управління активами банків, що ліквідуються, та, як наслідок, - підвищити рівень задоволення вимог кредиторів.

Ухвалення закону стало довгоочікуваним кроком, який нарешті поставить крапку у намаганнях вивести банки за межі правового поля.