14.11.2019, 13:23

Дело VAB Банка: подозреваемых уже 10. Достаточно ли доказательств

Диана Яковлева

адвокат, партнер ЮК AS Legal

Сможет ли НАБУ доказать возможный сговор между руководством НБУ и владельцем VAB Банка с целью вывести 1,2 млрд грн стабилизационного кредита (укр.)

У справі про можливу змову між власником і співробітниками VAB Банку з одного боку і працівниками Національного банку України - з іншого, з метою виведення 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту, виданого Нацбанком VAB Банку в жовтні 2014 року, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) висунуло підозру вже 10-м людям. Доказ, яким оперують детективи НАБУ, - листування між першим заступником голови НБУ Олександром Писаруком і його підлеглими в НБУ, в якому ексчиновник нібито дав вказівку підготувати видачу стабілізаційного кредиту VAB Банку протягом двох днів, не дивлячись на завищену вартість застав, запропонованих НБУ. Натомість, прямих доказів можливої змови у НАБУ немає. Проте, Вищий антикорупційний суд України порахував підозру обґрунтованою.

Чи можуть вважатися наявні докази, якими оперує НАБУ, вагомими? Чи складно обвинуваченню буде довести можливу змову між керівництвом НБУ і власником VAB за таких наявних доказів? На ці та інші питання відповіла адвокат Діана Яковлева спеціально для LIGA.net.

По словам НАБУ, затримання та повідомлення про підозру за вищевказаним фактом відбулось за кримінально-правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 191 ККУ. При цьому будь-яких посилань на встановлення органом досудового розслідування виду або форми співучасті у діях осіб, яким повідомлено про підозру, в джерелах не міститься. Саме тому, на теперішній час стверджувати про наявність змови між будь-ким з учасників кримінального провадження передчасно.

Щодо перспектив спрямування до суду обвинувального акту за цим фактом 

Перед тим, як розмірковувати на предмет імовірної судової перспективи у окресленому провадженні, варто пояснити порядок, який передує направленню до суду обвинувального акту. Перший важливий аспект, що слідує за повідомленням особі про підозру, - строк, в межах якого орган досудового розслідування має завершити слідство. У даному випадку, з огляду на вимоги ст. 219 КПК, строк складає два місяці. Разом з тим, як свідчить практика, приймаючи до уваги кримінально-правову кваліфікацію, за такий короткий період навряд чи досудове розслідування буде завершено.

Таке припущення створює для сторони захисту певні додаткові інструменти для відстоювання своєї правової позиці. Зокрема, якщо сторона захисту вважає повідомлену підозру необґрунтованою та у випадку, якщо мова йде про кримінальне провадження, що було зареєстровано у ЄРДР після вступу у силу так званих "поправок Лозового", - у захисників буде можливість оскаржити повідомлення про підозру в порядку ст. 303 КПК України.

Що отримають теперішні підозрювані в такому випадку?

Це можливість довести суду та суспільству ту саму необґрунтованість повідомленої підозри. Чому аж через два місяці і чому захисники не можуть досягти цієї мети вже зараз? Відповідь на це питання криється в усталеній судовій практиці з цього приводу.

На сьогоднішній день, суди є майже одностайними у тому, що оцінка "обґрунтованості" підозри, що була повідомлена, слідчими суддями не має надаватись, оскільки оцінка доказів є прерогативою суду, що розглядатиме справу по суті. В контексті правого обґрунтування такої позиції, суд зазвичай посилається на практику Європейського Суду з прав людини у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Мюррей проти Сполученого Королівства". 

Читайте также - Девять "друзей" Бахматюка. Большая история скандального кредита НБУ VAB Банку

Відтак, якщо до повідомлення про підозру слідчим/прокурором долучаються хоча б якісь матеріали, то апріорі слідчими суддями така підозра визнається обґрунтованою.

Що ж стосується оскарження в порядку ст. 303 КПК, то практика у цьому напрямку ще формується та напрацьовується. Однак, скасування повідомлення про підозру з підстав її неналежного обґрунтування доказами є не такою поодинокою, як у перший двомісячний період.

Коментуючи обґрунтованість повідомленої підозри, хочу вказати, що, оскільки зараз розпочався перший двомісячний період, не безпідставним буде припущення, що в межах розгляду у судовому засіданні клопотання про застосування до підозрюваних запобіжного заходу, незважаючи на вимогу закону встановити "обґрунтованість" повідомлення про підозру судом, позиція захисту хоч і заслуховувалась, однак, не бралась до уваги з тих підстав, що були вже наведені вище.

Чи є листування переконливим доказом, і чого ще потребуватиме сторона обвинувачення для переконливості тверджень про наявність у діях окресленого кола осіб вини?

Основним у цьому аспекті буде якість збору доказів, що здійснюватиме сторона обвинувачення. Стосовно листування, то вилучення відомостей з приватного листування є досить делікатним, і суворо регламентованим процесом. Порушення стороною обвинувачення порядку вилучення такої інформації у подальшому призведе до визнання відповідних доказів недопустимими та, відповідно, і до неможливості будувати обвинувачення на таких доказах.

У той же час, на виконання своїх функціональних завдань та, зокрема, завдань кримінального провадження, сторона обвинувачення може реалізовувати тактику як за рахунок ряду дій, відомості по яким можна відслідковувати в відкритих джерелах, так і шляхом використання процесуальних можливостей, які проводяться без такого розголошення до певного часу.

Окремої уваги заслуговують матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (якщо вони проводились). Якими відомостями на теперішній час володіє сторона обвинувачення, залишається тільки здогадуватись. Однак, у таких категоріях злочинів, саме обумовлені матеріали можуть мати левове значення. Тим паче, якщо згадати про затримання.

Чи є підозрювані приреченими, якщо стосовно особи проводились негласні дії?

Практичний досвід вказує на те, що, маючи у своєму розпорядженні такий суттєвий "таємний" арсенал, неякісне поводження із останнім, призводить до критичного погляду суду на матеріали обвинувачення в межах розгляду справи по суті. Що мається на увазі? Саме проведення НСРД із порушенням встановленого порядку або недотримання вимог щодо кінцевого їх розсекречування, призводить до визнання таких доказів недопустимими і, як вже зазначалось, до неможливості будувати обвинувачення на таких доказах.

Таким чином, маючи у розпорядженні занадто обмежену кількість матеріалів, майже неможливо прогнозувати подальший розвиток даного провадження. Допити, обшуки, тимчасові доступи, інші слідчі та процесуальні дії. У кримінальному провадженні, як на мою думку, майже кожен листочок грає свою важливу роль. Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення, впевнена, що стороні обвинувачення доведеться ну дуже плідно попрацювати, аби в межах  розгляду справи "по суті" довести перед судом переконливість висунутого обвинувачення (якщо до того дійде).

У питанні притягнення особи до кримінальної відповідальності, мабуть, найдорожчим є час. Доки справа не дійде до суду, теперішнім підозрюваним та їх захисникам, на жаль, доведеться відчувати на собі весь тягар процесу доказування і фактичної відсутності змагальності між сторонами на стадії досудового розслідування.

Та не втрачатимемо надію. Враховуючи проведені реформи та їх прогнозовані результати, сподіваємось побачити справедливий суд у дії, змагального прокурора та результат, дивлячись на який, кожен правник та його клієнт зможе відчути себе частиною правової держави, про яку нам каже наша Конституція.

Републикация полной версии материала запрещена (без письменного разрешения от редакции)

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ