МВФ уехал. Денег Украине не оставил – не заслужили. Теперь остается надеятся на чудо

Місія Міжнародного валютного фонду в Україні таки виявилася неможливою. І не через коронавірус. МВФ, звісно, не грюкнув дверима, але по завершенню місії, Україна не тільки не отримала транш, не відбулося навіть підписання staff level agreement.

Що це означає?

Хороша новина - поки всесвіт добрий до України, ми не відчуємо негативних наслідків. Запас міцності є. І найближчі місяці ми можемо пройти без грошей МВФ.

Погана новина в тому, що відсутність мотивації, відсутність нагальної потреби у грошах означає відсутність робити будь які реформи. Поки півень не клюне — влада робити реформи не буде. Бо й так нормально. Схоже, знову без президента США Джо Байдена не розібратися.

МВФ — дипломати. Тому вони не казали жорстких слів і не матюкалися. Ось що за результатами місії видав Йоста Люнгман, голова представництва МВФ в Україні.

"Дискусії фокусувалися на посиленні управління Національним банком; поліпшенні законодавчого та регулятивного підґрунтя банківського нагляду та фінансового оздоровлення; заходах, спрямованих на зменшення фіскального дефіциту у середньостроковій перспективі; законодавчих ініціативах щодо відновлення та посилення антикорупційної інфраструктури та судочинства, так само як дискусії стосувалися заходів у секторі енергетики. Обговорення було продуктивним, однак потрібен більший прогрес на користь завершення першого перегляду програми. Дискусії триватимуть".

Діалог був конструктивний, обговорення було продуктивним. Ця кострубата дипломатична мова. У перекладі на людську означає, що ні до чого не домовились, але й не побилися.

Західні товариші взагалі дуже дипломатичні. Це іноді не дозволяє достукатися до мізків наших можновладців. Прямих, як кут будинку. Ці ніжні вислови можна порівняти із ситуацією, коли мама приводить улюблену дитинку, що виросла на бургерах і колі, на тренування до футбольної команди, впевнена, що в неї росте як мінімум Кріштіану Роналду.

І після того як синуля на полі виглядає нікчемним, то тренер може розповідати, що в неї чудова дитина, яка дуже-дуже старається, яка, напевно талановита, але для того, щоб потрапити до команди потрібен більший прогрес.

Чи якщо хтось віддав свою дитину у сучасну школу, де бережуть особистість, і читає потім у щоденнику запис, де кажуть, що дитина дуже талановита і має значний потенціал, але їй іноді не вистачає дисципліни, щоб опанувати складну сучасну програму, що насправді означає, що хлопець не вчиться, курить за школою та відбирає силою бутерброди у однокласників.

Різні світи, Україна та МВФ. От і результат. МВФ, на жаль, не може написати те, що думає. Не може заявити, що Україна стала хронічним алкоголіком, який пообіцяв лікарю кинути курити, але у перші ж свята зустрів старого друга і напився в зюзю, бо свята то ж свята традиція і саме так виглядає зі сторони відмова від ринкових цін на газ першої ж холодної зими.

МВФ, на жаль, не може написати, що важко змушувати боротися з корупцією тих, хто бачить в боротьбі з корупцією загрозу власному існуванню. Бо важко змусити депутатів проголосувати за кримінальне покарання (в’язницю) за брехню в деклараціях, якщо ті самі депутати кожного місяця отримують конвертик, який ніяк не відображається у деклараціях.

МВФ не можна волати в голос, коли Офіс президента воює з НАБУ через те, що в самому Офісі знайшлися корупціонери.

МВФ, напевно, втомився говорити про те, що судова реформа важлива, і важлива тільки справжня судова реформа, що передбачає очищення судової системи від корумпованих "вовків" і інших вихованців Ківалова.

МВФ того не скаже. Вони можуть просто вимкнути скайп чи зум і забути про цих українців, які не хочуть змінюватись.

Але от українці від того нікуди не подінуться.

Можна сто разів кричати, що соромно покладатися на західних партнерів. Соромно сподіватись на зовнішнє управління. Але соромно інше. Соромно, що українська влада не може без магічного пєндєля робити реформи і змінювати країну. От за що соромно. Ніякий МВФ, Байден чи Боррель не були б потрібні, якщо б в країні була політична воля до змін. А її немає. От про що каже нам МВФ.

От чому місія неможлива. Поки не припече. Поки є гроші. Поки в світі чудова кон’юнктура на український експорт. Поки гроші дуже дешеві.

Поки.

А потім погода зміниться. І буде дуже боляче. І вони будуть навипередки благати МВФ повернутися.

Але то вже зовсім інша історія.