Голова ЕКА Гашев: На страхування воєнних ризиків нам знадобиться ще 5 млрд грн

ПрАТ "Експортно-кредитне агентство" (ЕКА) створене у 2018 році для підтримки українського експорту. В ідеалі ЕКА має кредитувати покупців українських товарів з доданою вартістю, як це роблять подібні організації в інших країнах.

Але деякий час ЕКА не працювало взагалі через відсутність нормативної бази та фінансування. Лише з 2020 року ЕКА почало страхувати експортні контракти.

Найближчим часом агентство має отримати нове завдання – страхування воєнно-політичних ризиків. Ідея страхувати інвестиції в Україні пішла від ЕКА. Вона прописана в проєкті закону №9015. Для реалізації цього завдання агентство бачить доцільним збільшити свій статутний капітал із 2 млрд грн до 7 млрд грн. Це питання вирішуватиме Мінекономіки.

На сьогодні провідним продуктом ЕКА є страхування кредитів на виконання експортних контрактів. Найкраще він зайшов в державному Укргазбанку. Найбільші кейси з підтримки експорту здійснені в Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Окрім цього, Руслан Гашев розповів в інтерв’ю LIGA.net про свої стосунки з першою віцепрем'єркою – міністеркою економіки Юлією Свириденко і про те, що виніс із конфлікту з ексміністром економіки Олексієм Любченком і своїм ексзаступником В’ячеславом Поповим.

– Наскільки ЕКА станом на сьогодні готове страхувати воєнно-політичні ризики? 

Фактично ми давно вже страхуємо воєнно-політичні ризики. Питання в тому, що є об'єктом нашого страхування. До цього ми страхували не інвестиції, а передекспортне фінансування, дебіторську заборгованість в межах договорів зовнішньоекономічної діяльності. І ми страхували воєнно-політичні ризики в інших країнах. Тому, в принципі, воєнний ризик як ризик для нас не є новим. Питання в тому, що додається новий об'єкт страхування. 

– Взагалі, страхових випадків все ж не було в інших країнах чи були? 

Були. Є страховий випадок. Але зараз я не називатиму компанії. Ми ухвалюватимемо рішення щодо виплати. Можу країну назвати. Це Нігерія. Але там сума невелика. І думаю, ми її досить швидко врегулюємо. Ми вже на завершальній стадії. 

– А невелика сума – це скільки? 

До 15 000 євро. Для масштабів зовнішньоекономічної діяльності це, справді, невелика сума. 

– З огляду на те що додається новий об’єкт страхування, які трансформації агентства бачите доцільними? Збільшення штату, скажімо... Чи нічого змінювати не потрібно? 

На сьогодні – не потрібно. Ми навіть у стратегії передбачаємо, що у нас буде не більше ніж 50 осіб у штаті. Ми не плануємо робити величезну державну громіздку компанію з великим штатом. Ми будемо маленькі, працюватимемо через посередників і максимально диджиталізуватимемося. 

– І таким чином, скільки ви можете, скажімо, застрахувати? 

У нас зараз є вимоги, встановлені Національним банком, що обсяг нашої страхової відповідальності не може перевищувати обсягу власного капіталу. Тобто один до одного. 

Як буде в майбутньому? Практика інших експортно-кредитних агентств свідчить про те, що капітал можна використовувати один до восьми. Тобто зараз ми маємо страхову відповідальність меншу, ніж розмір нашого власного капіталу.

Але одна гривня нашої страхової відповідальності підтримує близько восьми гривень українського експорту. Це головний показник у нас. І ми тоді рахуємо, не скільки надали підтримки, а скільки експорту було підтримано завдяки нашій допомозі. І наразі це близько 6 млрд грн, хоча капітал у нас трохи менше як 2 млрд грн. 

– Але якщо подивитися на загальний експорт, це не досить велика сума…

Я вам так скажу: в інших країнах є такий показник, як рівень проникнення послуг ЕКА в експорт своєї країни. І він насправді не досить великий. Середня цифра – майже 2,5%. Десь є більше. Там де, наприклад, експортно-кредитне агентство виконує функцію ще й банку розвитку. Там він може сягати й понад 10%. Десь – 0,5%, десь – 1%, але середній показник – 2,5%. 

Є ще момент. Ми маємо обмеження за кодами УКТ ЗЕД (Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності. – Ред.), які можемо підтримувати. Ми розуміємо, що в принципі не можемо охопити всю товарну номенклатуру експорту, яка є в Україні. Ми охоплюємо за товарними групами менше як 50% номенклатури. 

– Думаю, ситуацію в Україні порівнювати з ситуаціями в інших країнах… 

Не можна. Не слід порівнювати ситуацію в Україні з іншими країнами. 

– Тому... 

Тому наразі у нас обсяг проникнення в експорт наших послуг – це близько 0,2%. Але в той експорт, який ми можемо теоретично підтримувати за кодами УКТ ЗЕД. 

З огляду на те що це лише перший рік такої активної діяльності, я не вважаю це поганим показником. 

"Звертатимемо більшу увагу на дрібний бізнес"

– Поговорімо про механізм страхування, який мають розробити Кабмін і НБУ згідно з проєктом закону №9015 про страхування воєнних ризиків. Що про нього відомо? Яким він має бути?

Щоб сказати, яким він має бути, спочатку маємо отримати проголосований у другому читанні закон, потім підписаний президентом. І тільки після цього, думаю, збиратиметься якась спільна робоча група: Кабмін, Нацбанк. І ми говоритимемо про механізм. 

Хоча… Найімовірніше, не про механізм говоритимемо, а про умови й перелік ризиків, які страхуватимемо. 

Сам механізм, гадаю, ми в ЕКА розроблятимемо самостійно. Механізм – це продукт. Продукт розробляється компанією. 

– То які умови й перелік ризиків можуть бути? 

Ми не можемо цього сказати. Щодо воєнно-політичних ризиків – це спільно визначатимуть Кабмін і Нацбанк. Тому, на мій погляд,  логічно буде просто ці запитання їм поставити: який перелік ризиків, що розуміється під воєнно-політичними ризиками? 

– Тоді щодо механізму. Яким ви його бачите?

По-перше, треба розділяти, що буде об'єктом нашого страхування. 

Це буде або власне інвестиція в статутний капітал, і, відповідно, ми страхуватимемо ризик її втрати від воєнно-політичних ризиків. Це означає, що інвестор має укласти договір, наприклад, що він входить в капітал на три або на п'ять років. Якщо спливатиме цей термін і він, з воєнних або політичних причин, не може повернути свої гроші, то це є страховим випадком.

Другий момент – зазвичай джерелом здійснення інвестицій в Україні є кредитні кошти. І тоді ми просто страхуватимемо такий інвестиційний кредит на розбудову об'єктів, які займатимуться переробкою і надалі  здійснюватимуть експорт.

Як відбуватиметься страхування кредиту? Так само як зараз у нас відбувається страхування передекспортного фінансування. Різниці не буде. Тобто клієнт приходить в банк, він хоче отримати інвестиційний кредит. Він подає техніко-економічне обґрунтування, банк його аналізує. І коли доходить питання до забезпечення за цим кредитом, банк пропонує клієнту застрахувати його у нас. 

Треба розуміти, що наше страхове покриття – як забезпечення за кредитом – для банків є дуже вигідним, тому що воно має високий коефіцієнт ліквідності й насправді дешеве. Його не треба страхувати додатково, не треба нотаріально посвідчувати та оцінювати, як це треба робити, в принципі, за іншими заставами.

– У тому механізмі, який у вас уже зараз працює, ви бачите щось, що потрібно змінити? 

Наразі не бачу. Можливо, ми звертатимемо більше уваги на дрібний бізнес. Підійму трішки завісу. Є цілий пласт підприємців, яким наразі недоступні наші послуги. 

Зараз, скажімо, для нас основне, щоб у клієнта, який до нас приходить, був або проєкт експортного контракту, або вже підписаний експортний контракт. А є дуже багато маленьких бізнесів, у яких таких контрактів немає. Вони торгують на Amazon, Etsy, eBay тощо. І ми зараз думаємо з колегами, яким чином допомогти їм. Запустити підтримку для них. 

"Банки зацікавлені в страхуванні кредитів у нас"

– За весь період свого існування ЕКА уклало 109 договорів страхування. Більш ніж половина з них – у 2023 році. Чим це пояснюється?

Це пов'язано з тим, що саме з початку широкомасштабної війни у нас відбулися зміни в законодавстві. 

Парламентом було ухвалено проєкт закону №3793, який набрав чинності  7 січня цього року. А у травні минулого року були ухвалені зміни в постанову Нацбанку №351. 

І оці дві зміни фактично дозволили розблокувати послуги товариства, які до цього були недоступні. Тобто до цього банки неохоче з нами співпрацювали. А після цих змін вже банки стали зацікавлені в страхуванні кредитів у нас. Це стало поштовхом. 

– Зараз попит на ваші продукти перевищує те, що ви можете надати чи ні? 

Я не можу так сказати. У нас є встановлені ліміти на банки, і вони ще не вибрані. 

Тільки один банк вибрав повністю встановлений ліміт. І він звернувся за його збільшенням. Тобто конкретно в цьому банку цей продукт зайшов.

З іншими банками співпраця йде повільніше. Наприклад, є банк, якому ми встановили 200 млн грн ліміту, і він не видав ще жодного кредиту. Але вони допрацьовують свої власні внутрішні процедури, тому висновки робити зарано.  

На зараз нашого капіталу вистачає. Але ми прогнозуємо його нестачу вже у короткостроковій перспективі.

– Можете назвати банк, в якому ваш новий продукт "страхування кредитів на виконання експортних контрактів" зайшов? 

Найкраще – це в Укргазбанку. Ми спочатку встановили на нього ліміт 200 млн грн. Вони його повністю вичерпали. І зараз звернулися за збільшенням ліміту до 400 млн грн. 

– Крім Укргазбанку, ще з якими банками працюєте? 

За портфельною схемою – це Укргазбанк, Ощадбанк, Кредобанк, Укрексімбанк, ПУМБ. 

За індивідуальною схемою працюють з нами ці самі банки. Плюс сюди додається Райффайзенбанк, МТБ, Кредитвест банк. Це ті банки, які реально кредитували з нашою допомогою.

У нас зараз є в роботі ще кілька великих іноземних банків, які входитимуть у портфельну програму. І ця програма стане жвавішою. 

– Можете детальніше: що таке портфельна схема і що таке індивідуальна?

Це наші дві схеми роботи. Індивідуальна схема роботи – це коли ми разом з банком та клієнтом структуруємо угоду. Тобто ми рішення ухвалюємо, дивимося на клієнта та на банк. І укладаємо під кожен кредитний договір окремий договір страхування з банком. Це коли у нас йдуть угоди на великі суми або на довгий термін. Це на суми до 180 млн грн, на термін від одного року. Це позичальники, у яких складна структура угоди або які не можуть пройти за іншими критеріями портфельного страхування. Будь-які випадки нестандартні, вони індивідуальні. 

Портфельна схема – це коли ми кажемо банку, що якщо ви знайдете українського експортера, якому потрібен кредит на термін до одного року в сумі до 20 млн грн на одного позичальника. Або до 90 млн грн на групу позичальників (якщо вони пов'язані між собою), класом за методикою Нацбанку не нижче шостого, якщо він відповідає деяким іншим критеріям, то ви можете ухвалювати рішення щодо його кредитування без окремого погодження з нами й автоматично страхувати в нас.

Тобто такого клієнта ми навіть не дивитимемося. Ми передаємо первинний андеррайтинг банку. Це робить продукт простішим, економить час і для банку, і для клієнта на оформлення угоди. І лише в кінці місяця, коли банк нам присилає реєстр, кого він застрахував, тільки тоді бачимо, хто отримав фінансування.

По-перше, це швидко. По-друге, це нівелює ризик якихось домовленостей. Ми не бачимо клієнта й не розмовляємо з ним. Все робить банк.

У цьому випадку ми встановлюємо просто на банк ліміт – 200 млн грн, на які він може страхувати, кредитувати кого хоче з тих, хто відповідає вимогам. І все. Ми туди взагалі не втручаємося. 

Наша справа – лише раз на рік прийти в банк, подивитися, як він реалізує цю програму, провести моніторинг, подивитися справи клієнтів. Якщо все нормально, то ми розуміємо, що банк виконує свої зобов'язання щодо нашого договору. Якщо щось не так, ми просто банк інформуємо, де щось треба владнати. 

– У цьому році такі моніторинги вже проводили?

Був виїзний моніторинг чотирьох банків: Укрексімбанку, Укргазбанку, Ощадбанку і Кредобанку. 

– Щодо моніторингу все нормально? Чи виявили якісь проблеми? 

В одному банку було взагалі все чудово. В інших – були питання. Але питання не  означають, що все погано. Були рекомендації для банку, де їм щось треба виправити для того, щоби ефективніше реалізовувати нашу програму. І все.

– З початком війни питання страхувати чи не страхувати стояло? 

Це справді була дилема. Не страхувати – це найпростіший варіант. В країні війна, ми зберігаємо наш капітал, нічим не ризикуємо, накопичуємо прибуток тощо. Але питання, що тоді ми не виконуємо нашу функцію підтримки українського бізнесу. Тому що експорт все одно є, бізнес має жити, люди мають працювати. Тому – страхувати. Виникло тільки питання, на яких умовах. 

Звичайно, в умовах війни страхування коштує дорого. Але ми тоді прийшли до того, що Міністерство економіки дозволило знизити вартість страхування експортних кредитів за портфельним методом до рівня майже безкоштовного – 0,5%. Зараз наше страхування коштує 0,6%, тому що там ще ПДВ додалося.

Але що таке 0,6%? Навіть якщо у вас є застава: будинок, обладнання, машини, споруди, неважливо що й ви її віддаєте в банк, то маєте застрахувати все. А зараз жодна страхова компанія не застрахує від воєнних ризиків. Це проблема буде для банку – брати таку заставу. Ви маєте його оцінити і нотаріально посвідчити. Тільки супутні витрати на оформлення застави будуть більші, ніж вартість нашого страхування.

Тим, що ЕКА страхує експортні кредити за тарифом 0,6%, банк убезпечує себе, свій капітал і може кредитувати український бізнес.

Ми могли б більше заробити, якщо поставили б вартість страхування, наприклад, 10%. Але хто б його купував? Ніхто. 

– Якщо подивитися за регіонами, де найбільші кейси з підтримки експорту?

Звісно, безпечніше було б кредитувати та страхувати в західних регіонах. Але наші найбільші кейси – це в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Це області, які постійно щодня обстрілюються. Банкам безпечніше йти разом з нами в проєкти фінансування. І бізнес в тих регіонах отримує гарні умови для фінансування.

"Доцільним бачу збільшення статутного капіталу ЕКА на 5 млрд грн"

– А взагалі, коли на вас "навішували" страхування воєнних ризиків, попередньо з вами це обговорювали чи ні? 

Нам не навішували. Це насправді ми ініціювали. 

Коли обговорювали, що DFC (Американська міжнародна фінансова корпорація розвитку. – Ред.) і MIGA (Багатостороннє агентство Світового банку з гарантування інвестицій. – Ред.) мають страхувати воєнні ризики в Україні, наша позиція була в тому – і вона знайшла схвалення в Міністерстві економіки та серед депутатів, що ми наразі не використовуємо всі внутрішні наші можливості.

У нас законом було до цього передбачено, що можемо страхувати інвестиції з України. І ми просто запропонували, чому б нам не страхувати інвестиції в Україні. 

MIGA і DFC опікувалися б зовнішніми інвесторами в Україну. А ми порушили питання: а чому ми не кажемо про нашого внутрішнього інвестора, який не захищений, і що ми могли б це робити. Так, в принципі, з'явилася пропозиція.

Далі народився проєкт закону №9015 авторства Дмитра Кисилевського, який дуже опікується темою експорту, за що велика йому подяка.

– Звернулися конкретно до когось із пропозицією?

Ми це проговорювали на нарадах. Тобто це було широке коло. Окрім Кисилевського, цією темою зацікавилося і керівництво Міністерства економіки. 

На той час обговорювалися декілька механізмів. І вже писалося, що буде створений механізм страхування інвестицій від воєнно-політичних ризиків за участю Нацбанку та інших гравців. Але він орієнтований на підтримку майнового страхування від воєнно-політичних ризиків. А ми не займаємося майновим страхуванням. Ми займаємося страхуванням інвестицій від воєнно-політичних ризиків. Ризик фінансових втрат. Тобто це зовсім різні речі. І ми насправді доповнюємо один одного з тим механізмом страхування.

– Страхуванням, яке є у MIGA, так? 

Так, так. Ну не які є у MIGA... Тобто це той концепт, який обговорюється як альтернативний. 

– Статутний капітал ЕКА наразі 2 млрд грн. Згідно із законопроєктом №9015, воєнні ризики мають страхуватися у межах статутного капіталу. Але ця сума явно замала, якщо врахувати, що ЕКА має страхувати ще інвестиції з України. Є варіанти для отримання додаткових грошей?

Питання збільшення статутного капіталу – це питання до Міністерства економіки. Це наш акціонер, він на 100% володіє нашими акціями.

– Але ви обговорюєте з ним це питання?

Так, ми говоримо про збільшення нашого капіталу з нашим акціонером. 

– Очікувано, це будуть кошти міжнародних структур?

Не виключаю такого. Але тут переговори може вести тільки наш акціонер, якщо він ухвалить таке рішення. Статутом передбачені різні джерела збільшення статутного капіталу.

– А який ви бачите статутний капітал прийнятним для ЕКА? 

Коли я прийшов в ЕКА, то був статутний капітал 200 млн грн. І з ним можна працювати. Але уявімо автомобіль, у якого у баку замало пального. Це і був наш статутний капітал 200 млн грн. Якби змінити все законодавство, що ми прагнули на той момент, то 200 млн грн можна було використати ефективно. Але у нас притому що було трішки пального в баку, ще були зняті двигун, колеса тощо. І машина не їде. І хай кого саджай водієм в цю автівку, вона не поїде. Ми це пояснювали.

Насправді розмір нинішнього капіталу дозволяє нам працювати. Але у нас зараз, наприклад, обмеження один до одного, відповідальність до власного капіталу. І тому ми обмежені в нашому розвитку. 

Ми можемо збільшувати нашу діяльність двома шляхами: або збільшувати капітал, або збільшувати цей мультиплікатор. Друге – це рішення Нацбанку. 

Я більше прихильник того, аби збільшувати капітал. Тому що ми вирішуємо не тільки питання масштабування нашої діяльності, але й вирішуємо питання якісної структури нашого капіталу, яка в нас є на зараз. І збільшення ліквідності нашого капіталу. А це є надважливим, особливо якщо ми хочемо страхувати інвестиції від воєнно-політичних ризиків.

– Розмір?

Розмір – це дискусійне питання. Тому що попросити забагато – це не використати його. Ми — держава, яка воює. Гадаю, нам є де використати гроші. Тому я прихильник того, щоб збільшувати капітал поступово, не використовувати великі кроки. 

Якщо збільшити наші 2 млрд грн на 10 млрд грн – це великий крок. Я чомусь впевнений, що ми його не зможемо швидко використати. А от збільшити, наприклад, на 5 млрд грн, за нашими розрахунками, бачу доцільним. Вважаю, можна було б спробувати. Це буде ефективне використання додаткового капіталу.

Але знову ж таки, ми можемо пропонувати, але є реалії сьогодення і є Міністерство фінансів, яке дуже важко знаходить гроші на фінансування нинішньої економіки, соціальної сфери тощо. Це буде вже дискусія Мінекономіки, Мінфіну, народних депутатів, які ухвалюватимуть рішення: потрібно це чи ні?

Але в будь-якому разі, припустімо, що ми зараз з однієї гривні відповідальності робимо вісім гривень нового українського експорту. Ми ж можемо порахувати. Дасте нам, умовно кажучи, 5 млрд грн – ми можемо, теоретично, за кілька років забезпечити з них 40 млрд грн українського експорту. Це статистика вже поточна.

А давайте далі казати: у світі 1 млн доларів страхової відповідальності створює приблизно 12 робочих місць. За нашою статистикою, 1 млн доларів нашої страхової відповідальності на зараз створює або зберігає 15 робочих місць. Це також показник ефективності використання державних коштів, якщо їх вкладати в нас.

І от депутати, керівники міністерств мають розуміти: якщо ми вкладемо стільки-то грошей, то ми не просто вкладаємо їх в статутний капітал, ми отримуємо стільки-то майбутнього експорту. Причому експорту продукції з високою доданою вартістю і ступенем переробки. І з другого боку, отримуємо створені або збережені робочі місця. Оце те, що вони мають пам’ятати, ухвалюючи рішення.

– Метою створення ЕКА декларувалась підтримка високотехнологічного експорту. Наразі, наскільки нам відомо, відбувається страхування переважно контрактів на експорт сільгосппродукції. Чи є кейси допомоги ЕКА в експорті продукції перероблення? Які експортні кредити зараз страхуєте? У чому їх важливість?

У нас всі кейси виключно з перероблення. У нас жодного кейса страхування з чистої сільськогосподарської продукції навіть немає в портфелі. 

Мало того, у нас є восьма стаття профільного закону, яка передбачає коди УКТ ЗЕД, за якими ми не можемо підтримувати експорт. І  сільгосппродукція майже вся виключена з видів діяльності, яку можемо підтримувати. Тобто ми можемо підтримувати продукти перероблення агробізнесу. Наприклад, пшеницю не можна, а борошно можна. 

Переважна більшість за обсягом підтриманого експорту – приблизно 40% – електричні машини та обладнання, їхні частини, апаратура для запису та відтворення звуку.

На другому місці у нас різні харчові продукти. Це майже 13%. І близько 10% – це ефірні олії. 

"З конфліктів вийшов сильнішим"

– Який період для ЕКА вважаєте найскладнішим? 

Найскладніший період в житті будь-якої компанії – це період її старту. На жаль чи на щастя, я на першому етапі в компанії не працював. Але  впевнений, що саме це був найскладніший етап. Коли ще не було нормативних документів. 

– А період, коли ви працювали?  

Це початок моєї роботи в ЕКА, тому що це все було нове, в ньому треба було розбиратися, був великий пласт нормативки, який треба було змінювати для того, аби компанія в принципі могла працювати. І дуже важко запустити ці зміни. Аргументувати, чому треба змінювати закон чи постанови. 

Ми насправді послідовно, з кінця 2020 року, наполягали на певних змінах в законодавстві. І добре, що на початку 2022 року ці зміни відбулися. Тобто ми не змінювали нашої позиції від міністра до міністра, від року до року, що нас це вже влаштовує, давайте щось інше змінимо. Ні, у нас постійно була одна і та сама позиція, що нам треба зміни в закон, треба розширювати коди, йти під регулювання Нацбанку, стати прийнятним забезпеченням для банків, а це зміни в регулюванні НБУ. Все це ми поступово відстоювали.

– В ЕКА статус виконувача обов’язків вас буквально переслідував. 18 серпня ви його в черговий раз позбулися. Загалом статус в.о. – якось заважає в роботі чи ні?

О, так. Я то в.о., то голова, то заступник голови, то в.о., то голова. Насправді для мене це особисто нічого не означало. В будь-якому разі я – керівник компанії. З приставкою чи без приставки. Мені здається, що всередині компанії люди цього взагалі не відчували. І наші партнери в банках також якихось змін в моєму статусі не відчували. Ми системно робили одні й ті самі речі, попри приставки, посади тощо. 

– А стосовно конфлікту між вами і вашим заступником В’ячеславом Поповим, що мав місце у кінці 2021 року. Тоді він публічно звинуватив вас у незадовільних результатах фінансово-господарської діяльності. 

Я вважаю, що це був не конфлікт, а непорозуміння. Так сталося, що в певний момент у різних людей в одній компанії були різні погляди  щодо розвитку цієї компанії. Ми відстоювали ту саму позицію, яку пропагували з початку. Та були люди, які в той чи інший час в компанії відстоювали іншу позицію. На кінцевому етапі ми маємо те, що маємо зараз. Зміни внесено, ЕКА перезапущено. 

Вважаю, основне, що треба було винести з усього цього, – те, що той підхід, який ми закладали, він правильний. Ми довели, що так компанія може працювати.

Зараз ми є прибутковими, у нас є ефективні процеси та продукти, які затребувані. Звичайно, є прогалини. Але на етапі запуску будь-якого продукту все корегується, адаптується під потреби ринку. І це відбуватиметься і надалі. Але, в принципі, підходи були вибрані правильно.

– Психологічно ця вся ситуація якось ударила по вас чи ні? 

Вважаю, що той період зробив мене сильнішим. Тому я маю лише подякувати. 

– А наскільки було важко повертатися в ЕКА після того, як вас звільнив з керівної посади тоді ж, у кінці 2021 року, міністр економіки Олексій Любченко "за незадовільну діяльність компанії", фактично перед своїм звільненням? 

Взагалі не важко. Я вже знав компанію. І люди мене тут знали. І було розуміння, що ми продовжуватимемо робити те, що планували раніше. 

– Хто почав з вами говорити про повернення в ЕКА? Свириденко?

Так, ми зустрічалися з Юлією Анатоліївною, коли вона вже стала першою віцепрем'єркою – міністеркою економіки. І ми обговорювали бачення розвитку ЕКА з нею, з її заступником Тарасом Качкою. І їхнє бачення розвитку компанії збігалося з моїм і баченням того складу правління, який був на той час.

– До цього ви були особисто знайомі?

Ми з нею бачились лише раз на спільній нараді. І все.

– А як стосунки складаються зараз? 

Абсолютно нормальні. Робочі. Юлія Анатоліївна дуже уважно слухає, що їй кажуть про потреби. І що дуже важливо – вона це реалізує. Тобто з нею насправді дуже приємно працювати – як з керівником та професіоналом. 

– Тобто у вас спільне бачення подальшого розвитку ЕКА? Можна так сказати чи ні? 

Я не можу сказати, що у мене з Юлією Анатоліївною спільне бачення. Я можу сказати, що в управлінської команди ЕКА з управлінською командою Міністерства економіки зараз є спільне бачення, як компанія має розвиватися.

– А з управлінською командою Нацбанку? 

А управлінська команда НБУ не впливає на вектор розвитку компанії. Вони є регулятором. Вони не визначають бізнес-модель та стратегію компанії. Тобто вони не впливають на нас жодним чином.

– Але все ж таки, після ухвалення законопроєкту №9015, НБУ спільно з Кабміном має розробити механізми страхування воєнно-політичних ризиків.

Розумієте, це не механізм, а умови та переліки ризиків. Як я вже говорив, ця зацікавленість Нацбанку з'явилась лише зараз. А якщо взяти наш профільний закон №1792, наш статут, то там Нацбанку ніде немає як органу управління. І НБУ не може цього робити, тому що тоді виникає конфлікт інтересів. Він є регулятором. 

– Які цілі ставите перед собою на посаді очільника ЕКА? Яким бачите ЕКА в розрізі 5-10 років? 

Спробуймо структурувати. Ми давно розробили проєкт стратегії. В нас є бачення, ким ми хочемо і можемо бути. Це невеличка компанія з чисельністю до 50 осіб, яка працює переважно через посередників фінансового сектору. Це – банки, брокери, страхові компанії. Наші продукти протягом 5-10 років диджиталізовані. І ми прагнемо звести до мінімуму комунікацію клієнтів з ЕКА. Переважно все має перейти в диджитал-формат. 

У що це має вилитися в кінці? Ми прагнемо підтримувати загальний обсяг експорту на рівні близько 100 млрд грн. І прагнемо створювати робочі місця або зберігати. У нас 26 000 робочих місць за проєктом стратегії.

Вже зараз ми бачимо, що ці цифри є правильні та їх можна досягати. Тому що на зараз у нас за рік, десь з липня минулого року до липня цього року, було створено або збережено 2500 робочих місць.

У міжнародному плані ми маємо стати постійними членами Бернського союзу. Це об'єднання експортно-кредитних агентств, яке має близько сотні ЕКА у світі. 

На зараз ми є членом-спостерігачем Бернського союзу, але це просто перехідний етап до повноцінного членства. Через кілька років зможемо подавати заявку вже на постійне членство. А це відкриває двері для: а) кооперації з іншими ЕКА; б) для перестрахування; в) для обміну інформації.

– Останнє, загальне запитання. На вашу думку, яка головна проблема в Україні, що заважає розвиватись економіці?

Війна. 

– Якщо виключити війну? 

Ми не можемо зараз, на жаль, виключити війну. Якщо ми виключимо війну, то й виключимо інші похідні фактори. Тоді у нас не заблоковане Чорне море, тоді у нас немає еміграції з країни тощо. Тобто це такий фактор, який в принципі впливає на все в країні. 

– Тоді візьмемо до війни… 

До війни був COVID-19. Можемо згадати, що було до ковіду. Тоді проблемою, про яку всі говорили, була зарегульованість бізнесу. Зараз ми бачимо кроки щодо дерегуляції бізнесу. І ще глобальна проблема – це судова реформа, що її треба робити.

Якщо стосовно фінансів і кредитування, то це, мабуть, був свого часу захист прав кредиторів.

Якщо говорити про післявоєнний стан, то проблема номер один буде – відтік людей за кордон і проблема їхнього повернення. За площею ми величезна країна, а уявімо, що людей живе і працює мало. Без повернення людей буде дуже важко відбудовувати країну.