Репарації з Росії. Шляхи їх отримання Україною та напрямки використання
На правах реклами
Ледь не ключовим питанням, від якого залежить майбутній розвиток економіки України після закінчення війни, є отримання репарацій від Російської Федерації. Таке отримання можливе двома шляхами:
Репарації будуть отримані внаслідок підписання мирної угоди між Україною та Росією за посередництва інших країн.
Україна подасть на Росію до міжнародного суду та стягуватиме кошти в судовому порядку.
Наразі можна виділити три основні джерела отримання репарацій, а саме:
Державні кошти, передусім золотовалютні активи Центробанку Росії, які знаходяться у країнах Європи та Північної Америки.
Кошти та майно російських приватних та юридичних осіб, що вважаються наближеними до влади.
Майбутні надходження від продажу російського експорту, передусім – енергоносіїв (за рахунок встановлення окремого квазі-податку, який буде працювати як механізм автоматичного стягнення частини вартості енергоносіїв при продажу на світових ринках).
Точна сума заморожених коштів не називається, але їх орієнтовний розмір – 350 млрд доларів США (за деякими даними – навіть до 500 млрд), в тому числі в країнах ЄС – 68 млрд євро. Але щодо їх передачі існує чимало проблем. Перша з них – суверенний імунітет на резерви національного банку країни. Ці кошти захищені на рівні національного законодавства окремих країн, в яких вони зберігаються. Конфіскація російських суверенних активів може стати прецедентом, що спричинить відтік дуже значних коштів з європейських та американських банків, а це може викликати серйозні труднощі. До того ж, Україна – не єдиний претендент на російські кошти. Свого часу акціонерами ЮКОСу був виграний суд, за яким РФ має відшкодувати суму понад 50 млрд. доларів США. Також, у відповідь на накладені арешти, в РФ було заарештовано майно американських та західноєвропейських компаній, зокрема, літаки. Навіть у випадку повернення цього майна, частина його опиниться у зношеному або непридатному стані. Тому Україна навряд чи отримує всі заарештовані кошти, що належать російським державним та приватним структурам. Примусове стягнення цих коштів у швидкий термін також є проблематичним. Треба довести їхню причетність до злочинів путінського режиму. Значна частина цих коштів належить бізнесменам, які не мають впливу на прийняття найважливіших рішень. Тому з ними можлива угода – частину активів (50%) вони передають у фонд відновлення України, засуджують війну та надають письмове зобов’язання не проводити фінансові операції з російськими державними структурами до закінчення війни. Решта їм повертається, але здійснюється посилений моніторинг їхніх фінансових операцій.
Для осіб, що мають вплив на прийняття рішень у Кремлі – інший підхід. Якщо вони здійснять або сприятимуть зміні керівництва у Росії, то зможуть отримати індульгенцію на всі активи. При цьому необхідно буде забезпечити наступне:
Нова російська влада негайно оголосить про припинення військових дій в Україні. З часом буде відновлена територіальна цілісність України в кордонах 1991 року (Крим можливо передати Україні через певний конкретний термін, обумовлений в договорі). Відстрочення передачі Криму Україні можливо за умови виконання умов, визначених нижче.
Нове керівництво Росії робить повну відмову від ядерної зброї. Вона передається міжнародним структурам (НАТО, МАГАТЕ) та має бути вивезена з Росії. Тоді Україна може оголосити себе нейтральною державою з чіткими гарантіями безпеки, наданими НАТО, а також США та Великобританією окремо або членом НАТО без розміщення ядерної зброї на своїй території.
Нове керівництво Росії підписує добровільну передачу Україні щонайменше 200 млрд. доларів США з заарештованих резервів Центробанку Росії. Решта резервів може знадобитись для відшкодування витрат іншим отримувачам, а також для забезпечення функціонування Росії на демократичних засадах або держав, що утворяться на теренах колишньої РФ.
Добровільна передача коштів на користь України – найкращий варіант.
14 листопада 2022 року Генеральна асамблея ООН підтримала резолюцію, якою пропонується запровадити механізм стягнення репарацій. Проте ця резолюція є загальним документом без зазначення важливих подробиць. Коли буде створений механізм стягнення репарацій? Наскільки він узгоджується із законодавством країн, де заарештовані російські активи та міжнародним законодавством? Як зробити так, щоб таке стягнення не мало прецеденту щодо активів інших країн, передусім, золотовалютних резервів Центробанку? Хто буде оцінювати збитки? Скільки триватимуть ці процеси? Наразі зрозуміло одне. Якщо російські високопосадовці не підпишуть передачу коштів Україні згідно певної міжнародної угоди, отримання репарацій може розтягнутись на багато років. Але отриманих репарацій може виявитись недостатньо.
Тому є ще один механізм отримання репарацій: оновлена Російська Федерація чи країни, що утворяться на її теренах, будуть продовжувати експортувати енергоносії. У міжнародних договорах з ними можна прописати наступне: на виплату репарацій Україні буде йти, наприклад, 20-25% від продажу нафти та газу протягом 10 років. Сума репарацій – мінімум 350-400 млрд. доларів в цінах 2022 року (на 01 січня). Якщо ця сума буде зібрана раніше – репарації припиняються. Переваги цієї форми отримання репарацій полягають в тому, що вона дасть можливість уникнути суттєвих фінансових потрясінь оновленій Росії чи країнам, що утворяться на її теренах. В обмін на таке погодження ці держави отримують повне зняття санкцій та частину активів колишньої Росії. Значна частина виплат за рахунок майбутніх надходжень дозволить належно фінансувати витрати, які будуть розтягнуті в часі.
Для ефективного використання репарацій необхідно створити модель майбутньої економіки України. Це дозволить оцінити необхідні напрямки вкладення коштів. Розмір репарацій, принаймні, спочатку, може виявитись не таким великим, як очікувалось, в силу переліченого вище. Головними напрямками використання коштів, отриманих від репарацій, можна виділити наступні:
Погашення зовнішніх боргів України, отриманих під час війни. Боргове розвантаження Держбюджету України сприятиме вивільненню значних ресурсів на першочергові потреби (на соціальні виплати тощо). Вже зараз можна передбачити, що в Україні буде надзвичайно велика частка осіб, що потребують отримання допомоги з Державного бюджету.
Відбудова інфраструктури. Перш за все репарації мають бути спрямовані на будування нового житла для тих, хто втратив його та для учасників бойових дій, особливо тих, що отримали інвалідність I та ІІ групи. Переважна більшість з них не зможуть сплатити більше, ніж якусь незначну частку від вартості цього житла.
Компенсації приватним та юридичним особам за втрачене майно. Багато вимушених переселенців втратили значну кількість особистих речей. Кожній такій родині має бути передбачена виплата певної суми на придбання найнеобхідніших побутових речей хоча б нижчого класу. В свою чергу, юридичні особи в зоні бойових дій втратили виробниче майно на значну суму (наприклад, енергетичні підприємства). Це все має бути оцінено та хоча б частково компенсовано.
Оплата навчання для учасників бойових дій та інших осіб. Детальніше про програму перекваліфікації населення ми розповіли в цій статті. Вкладення коштів у людський капітал сприятиме швидкому відновленню економіки та підвищенню добробуту українських громадян.
Компенсація за відпочинок. Для учасників бойових дій мають бути створені умови для пільгового відпочинку. Так, учасники бойових дій та їх сім'ї повинні мати право на пільговий відпочинок до кінця життя один раз на рік в Україні та протягом 10 років – за її межами в ЄС. Реалізація такої програми дасть можливість учасникам бойових дій відчути належне відношення до себе та закріпити статус України, як сучасної європейської держави, що турбується про власних громадян, передусім тих, хто ризикуючи життям, захищав її свободу та незалежність.
З метою запобігання корупційним ризикам, контроль за використанням цих коштів необхідно доручити міжнародним фінансовим структурам, а також провідним міжнародним аудиторським компаніям. Це є життєво необхідним для України, оскільки коштів, що будуть передані Україні як репарації, може не вистачити на усі нагальні потреби, що сприятимуть швидкому економічному відновленню країни.
